Скільки років вишиванці?

У популярних текстах про українську культуру часом можна натрапити на твердження, буцімто українській вишиванці тисячі років. Насправді археологічні знахідки свідчать, що люди, які жили на території сучасної України в різні історичні періоди, оздоблювали текстильний одяг. Проте це ще не означає, що сучасна українська вишиванка існувала вже тисячі років тому.

Що ж насправді ми знаємо?

Трипільська культура виникла приблизно в середині V тисячоліття до н. е. і проіснувала до середини III тисячоліття до н. е. Вона була поширена на території сучасних України, Молдови та Румунії.
 
Ми знаємо, що трипільці виготовляли текстиль і користувалися одягом. Проте текстиль та інші органічні матеріали з часом руйнуються, тому давні тканини й одяг дуже рідко зберігаються до наших днів.
Про вигляд одягу дослідники дізнаються передусім із зображень на антропоморфних глиняних фігурках та керамічному посуді. На деяких із них можна побачити елементи одягу та його оздоблення. Зокрема, на зображеннях короткого одягу трапляються горизонтальні смуги, які можна інтерпретувати як простий орнамент на тканині, можливо, тканий. Водночас достовірних свідчень саме про вишивку на трипільському одязі наразі немає.

Деякі інші насічки та орнаменти на фігурках також потребують обережної інтерпретації: вони могли позначати не одяг, а розпис або татуювання на тілі. Тому говорити про трипільську «вишиванку» в сучасному розумінні було б неправильно. Якщо ви натрапили на назву на кшталт «трипільська вишиванка», йдеться про сучасний одяг, дизайн якого натхненний орнаментами трипільської кераміки  -— спіралями, хвилястими лініями, ромбами, зигзагами та меандрами.

У похованнях скіфського та сарматського часу на території сучасної України археологи знаходять залишки тканин і оздоблення одягу, зокрема вишивки. Деякі знахідки дають змогу реконструювати окремі елементи давнього вбрання.

Однак тут також потрібно бути обережними: скіфський або сарматський одяг не був українською вишиванкою. На території сучасної України в різні часи жили різні народи, і не кожна давня культура є прямим «предком» української культури.

Одним із найцікавіших археологічних свідчень є знахідки із Соколової Могили — сарматського поховання I століття н. е. біля сучасного села Ковалівка у Миколаївській області, відкрите у 1974 р.

У цьому похованні заможної сарматської жінки, ймовірно представниці знаті або жриці, збереглися фрагменти одягу та його оздоблення. Особливо цікаве золоте гаптування на шовковій тканині. Завдяки тому, що поховання не було пограбоване, археологи змогли дослідити розташування прикрас і залишків тканин та реконструювати окремі елементи костюма.

Це означає, що вишитий і багато оздоблений одяг на території сучасної України існував уже близько двох тисяч років тому.

Але чи була це українська вишиванка?

Ні. Це був одяг сарматської знаті. Знахідка доводить давність технік оздоблення одягу, але не доводить існування сучасної української вишиванки в I столітті.

Вишивання продовжувало розвиватися в середньовіччі. Вишивка була частиною художньої культури Київської Русі. Археологічні знахідки та зображення свідчать про використання орнаментованого текстилю та оздоблення одягу.

Відомо, що в Києві в XI столітті сестра князя Володимира Мономаха Анна організувала першу вишивальну школу. Вишивкою оздоблювали, зокрема, одяг, а також церковні тканини.

У цей період особливого розвитку набуло золоте шитво — складна техніка оздоблення тканини металевими нитками, яку використовували передусім у князівському та церковному середовищі.

Отже, традиція вишивання на українських землях має дуже давню історію.

Оздоблення традиційної української сорочки не завжди було вишитим. Важливу роль відігравав тканий декор — кольорові смуги та нескладні геометричні візерунки, які створювали безпосередньо під час виготовлення тканини. Тканий орнамент був поширеним способом оздоблення традиційної сорочки ще в ХІХ — на початку ХХ століття. Вишивкою поступово почали оздоблювати ті частини сорочки, які раніше прикрашали тканим орнаментом. У традиційному одязі тканий декор і вишивка тривалий час співіснували. Дослідники припускають, що в окремих регіонах процес витіснення тканого орнаменту вишивкою почався в кінці XVIII століття і тривав у ХІХ столітті.

Отже, сорочка та способи її оздоблення змінювалися протягом століть.

 

На це питання немає точної відповіді. Дослідники вважають, що в українців вишивка як поширений спосіб оздоблення сорочки почала активно входити в побут ближче до кінця XVIII століття.

Українська традиція вишитої сорочки формувалася поступово. Вона розвивалася разом із народним одягом різних регіонів України, змінювалася під впливом історичних та культурних контактів і набула характерних місцевих форм.

Саме тому ми сьогодні говоримо про різноманітні регіональні типи сорочок —полтавські, подільські, гуцульські, буковинські, поліські та інші.

А сучасне значення вишиванки як одного із символів української національної ідентичності сформувалося значно пізніше.

Якщо запитувати: «Скільки років існує вишивка на території сучасної України?» — відповідь: щонайменше дві тисячі років, адже ми маємо прямі археологічні свідчення побутування оздобленого вишивкою одягу від І ст. н.е., а історія текстильного виробництва є ще давнішою.

Якщо ж запитувати: «Скільки років сучасній українській вишиванці?» —  точної цифри немає.

Українська вишиванка — не предмет, який хтось одного дня винайшов. Це результат тривалого розвитку традиційного одягу та вишивки, який відбувався протягом багатьох століть.

Тому фраза «Вишиванці тисячі років» красива, але історично неточна.

 

У наступному матеріалі ми розповімо, чому українські вишиванки такі різні і що може розповісти про сорочку її регіон походження.