Що таке витинанка? | Пояснити Україну

Витинанка — це традиційний український вид декоративного мистецтва: візерунок, вирізаний із паперу. Слово витинанка походить від дієслова витинати — вирізувати. Традиційне українське мистецтво вирізування з паперу довго залишалося у тіні більш відомої вишивки чи петриківського розпису. Проте сьогодні воно переживає справжній ренесанс, дивуючи своєю графічністю, символікою та монументальністю, попри тендітність матеріалу. Ця невідповідність між складністю форми й простотою матеріалу викликає подив у людей, які бачать витинанку вперше. Цікаво, що саме процес видалення зайвого, а не нанесення матеріалу, є суттю цього мистецтва. Витинанка працює за принципом позитивного й негативного: те, що майстер вирізає, стає порожнечею, а те, що залишає, — зображенням. Тому кожна витинанка фактично є малюнком, створеним не лініями, а відсутністю матеріалу.

Коли виникла витинанка?

До того як папір став доступним, українці прикрашали свої оселі вишивкою, малюнками на стінах чи ажурними візерунками із сукна, шкіри або тонкої кори.
У середині XIX століття, коли папір став доступнішим для широких верств населення, паперові витинанки поступово поширилися в українському сільському побуті. Саме тоді витинанка почала формуватися як окремий вид народного декоративного мистецтва. Наприкінці XIX — на початку XX століття вона стала важливою частиною традиційного інтер’єру української хати. Паперова витинанка була доступною альтернативою дорогим тканинам і дозволяла швидко прикрасити світлицю до свят.

Як вона виготовляється?

Класичний процес створення витинанки вражає своєю простотою і водночас філігранною точністю. Щоб зробити витинанку, не потрібні ні фарба, ні пензель — потрібен лише аркуш паперу й різальний інструмент (гострі ножиці, ніж для паперу або скальпель). І, звісно, майстерність. Деякі майстри часто вирізають узагалі без попереднього малюнка олівцем, покладаючись виключно на уяву.
Для створення симетричної витинанки аркуш складають удвоє, учетверо або навіть у вісім разів. Вирізаючи складений папір, майстер отримує повторювані симетричні елементи. Після розгортання аркуша окремі вирізи складаються в цілісну композицію. Саме момент розгортання паперу часто стає своєрідною кульмінацією роботи, і майстри описують цей момент як близький до магічного.
Витинанки робили як із білого, так і з кольорового паперу (найчастіше червоного, чорного чи синього). Одноколірні роботи особливо виразно демонструють гру світла й тіні, тоді як багатоколірні створюють складніші декоративні ефекти.

У чому особливості української витинанки?

Мистецтво паперового вирізання існує в багатьох культурах — від Китаю (цзяньчжи) до Мексики (papel picado). Проте українська витинанка має власну унікальну мову та філософію:

Симетрія та гармонія. Більшість творів складаються за принципом дзеркальної або радіальної симетрії. Аркуш паперу згинають удвічі, у чотири чи у вісім разів, утворюючи ритмічні розетки (зірки, сніжинки) або стрункі вертикальні композиції.
Центральний архетип — Дерево життя (Берегиня). Дерево життя — один із найхарактерніших мотивів української витинанки. Воно може мати форму дерева, вазона або симетричної рослинної композиції. Поширеним є також мотив жіночої постаті з піднятими руками, який у сучасній традиції часто називають Берегинею. У таких композиціях жіноча постать може поєднуватися з образом дерева: руки перетворюються на гілки, а ноги або нижня частина фігури — на коріння. Це найдеталізованіший і найпопулярніший сюжет. У сучасних поясненнях символіки Дерева життя його три частини пов’язують із різними рівнями світобудови: коріння — із підземним світом і предками, стовбур — із земним життям, а крону — з небесним світом.
Мистецтво працювати з пустотою. У витинанці однакову художню цінність мають як вирізані деталі, так і порожнеча (тло), що залишається між ними. Зображення виникає як взаємодія вирізаного і невирізаного. Саме тому навіть найдрібніша вирізана деталь має значення: вилучити зайве — означає змінити весь малюнок.
Багатошаровість. Поряд із класичними одноколірними (білими, чорними чи червоними) витинанками, в Україні розвинулася унікальна техніка закладних (поліхромних) витинанок, де під основний силует підкладаються клаптики паперу іншого кольору.

Де і як використовували витинанки?

Протягом століть українські жінки прикрашали витинанками свої оселі. Особливо щедро витинанками декорували хати в Прикарпатті, на Поділлі та в Подніпров'ї. Їх наклеювали на вікна, щоб узори відбивалися в хаті завдяки сонячному чи місячному світлу, кріпили між балками і сволоком на стелі, розташовували над дверима й над колискою, а також прикрашали рамки ікон та мисник. Витинанки замінювали двічі на рік — під час весняного білення хати до Великодня та взимку перед Різдвом, хоча немає підтверджень, що так робили всюди. Старі паперові прикраси знімали і спалювали, а на їхнє місце прикріплювали нові.
Витинанкам приписували й оберегову функцію. Хрести, птахи, рослинні мотиви та інші орнаменти мали не лише оздоблювати оселю, а й символічно захищати її мешканців.

Чи популярні витинанки сьогодні?

У радянський період традиційна витинанка поступово втрачала своє місце в інтер’єрі осель. У 1960–1970-х роках її витіснили фабричні тканини, килими та інші декоративні предмети. Водночас народне мистецтво не зникло: воно зберігалося в окремих осередках народної творчості, музеях і творчості майстрів.
Витинанка вийшла далеко за межі сільської хати. Сьогодні принципи витинанки використовують не лише при роботі з папером — у книжковій ілюстрації, дизайні, ювелірному мистецтві, сценографії та цифровій графіці. Художники переносять характерну для витинанки симетрію, силуетність і гру позитивного та негативного простору в нові матеріали. При цьому традиційні витинанки не зникають.
Дітей навчають робити прості витинанки у дитсадках та школах. Проходячи вулицями великих міст перед Різдвом чи Новим роком, ви обов'язково побачите на деяких вікнах витинанки у формі сніжинок чи зірок.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року витинанка для багатьох митців набула ще одного виміру. Частина майстрів, змушених покинути свої міста, продовжувала вирізати в евакуації — іноді з підручних матеріалів, іноді зі звичного паперу, привезеного з собою. Для декого це був спосіб зберегти зв'язок із домом, коли фізично дому вже не було. Тому, коли ви побачите витинанки на вікнах будинку десь у Європі, замисліться: може, тут зараз мешкають українці?

Чи є в Україні відомі майстри витинанок?

Серед відомих майстрів-витинанкарів — Микола Теліженко, Валентина Коздровська, Дмитро Король, Андрій Пушкарьов та інші. Їхні роботи зберігаються у музеях і виставляються на виставках декоративного мистецтва.
Українська мисткиня Дарія Альошкіна (1982—2026) була однією з тих, хто вивів витинанку на інший рівень публічності. Вона створювала великомасштабні витинанки, які перетворювали традиційну техніку на форму сучасного монументального мистецтва. Її роботи експонувалися в Україні та за кордоном.
Ознайомитися з роботами сучасних майстрів можна на сайтах "Українська витинанка" і "Рукотвори".