Суржик — це мовлення, в якому змішуються елементи української та російської мов (перше значення слова суржик — суміш різного зерна). Основою суржику є українська мова, і він побутує лише в Україні. Найчастіше люди, які говорять суржиком, використовують російські слова замість деяких українських. При цьому часто люди вимовляють ці росіянізми по-українському, тобто так, як це властиво українській фонетиці. Наприклад, замість українського слова рожéвий (назва кольору, англ. pink) вони говорять російське слово рóзовий, при цьому чітко вимовляють [о] навіть у ненаголошеному складі, тому що така вимова є українською (у російській мові вимовляється інакше). У суржику також змішуються елементи української та російської граматики.

Суржик не можна вважати мовою, оскільки в ньому не існує правил, немає системи. Одні люди, котрі розмовляють на суржику, вживають одні російські слова та лексико-граматичні конструкції замість українських, інші люди — інші слова та конструкції. Цим суржик відрізняється від діалектів — місцевих різновидів однієї мови.

За даними соціологів, суржик використовують до 20 % українців і він з’явився через історичні причини. Під час перебування України у складі Російської імперії та Радянського Союзу російська мова домінувала в містах, вищій освіті, науці, промисловості, в армії, в усіх гілках влади, нею велася документація на всіх рівнях. Звісно, російська і радянська влада робила це навмисно. Як наслідок, чимало людей розмовляли українською лише вдома і вона ставала дедалі менш популярною. Українська залишалася здебільшого мовою селян. Селяни, які важко працювали у колгоспах, хотіли кращого життя для своїх дітей, тому раділи, коли їхні діти могли поїхати з села (а це було дуже непросто). Коли ж люди потрапляли до міст (а парубки також до радянської армії), вони опинялися в оточенні, де були змушені говорити російською. Багато сільських жителів, чуючи це, також намагалися використовувати російську, щоб здаватися більш освіченими, але робили це неправильно. Так утворювався і поширювався суржик — неусвідомлене змішування двох мов.

Зараз у частині суспільства відбувається зворотний процес: зросійщені українці повертаються до української через суржик як перехідне явище. Через це в українському суспільстві точаться дискусії, чи справді суржик такий поганий. Проте більшість людей розуміє, що суржик псує мову. Багато людей розмовляють українською дедалі краще, тому що приділяють увагу вивченню мови й вдосконаленню власного мовлення. Іноді люди можуть імітувати суржик, але лише як засіб для створення комізму, жартівливо, і в неформальному спілкуванні. Освічені люди чітко усвідомлюють ненормативність такого мовлення.