В Україні обручки традиційно носять на підмізинному пальці правої руки. Ця традиція має глибокі історичні та культурні корені.

Традиція носіння обручки на правій руці сягає часів Стародавнього Риму. У ІХ столітті н.е. православна церква офіційно схвалила обмін обручками у християн. За посланням церкви православні християни стали надягати обручку на підмізинний палець правої руки. 

В українській мові слова правий, право, правда, праведний, правило, правильний, правити є спорідненими або етимологічно близькими. Права рука асоціюється з чеснотами та благословенням. Вважається, що правою рукою здійснюються священні дії, зокрема хрещення. Ісус Христос благословляв своїх учнів правою рукою, що підкреслює її особливе значення. З цим символізмом пов’язаний і православний звичай хреститися справа наліво. Праву сторону в християнській традиції пов’язують з добром і праведністю, а ліву — зі спокусами й силами зла. Саме тому під час хресного знамення православні спочатку торкаються чола, потім грудей, далі — правого плеча, а вже потім лівого.

Є думка про те, що наші предки пов’язували кожен палець руки з членами родини: великий палець асоціювався з батьками, вказівний — з братами і сестрами, середній — із самою людиною, підмізинний — із чоловіком або дружиною, а мізинець — із дітьми. Це лише припущення, але воно цікаво узгоджується з такою особливістю: якщо скласти долоні разом і зігнути середні пальці так, щоб вони з’єднувалися середніми фалангами, то можна легко роз’єднати всі пальці, крім підмізинних. Цей феномен можна сприймати як символ міцного зв’язку між подружжям, і можливо, саме тому наші далекі предки обрали підмізинний палець для носіння обручки.

Отже, носіння обручки на правій руці і звичай хреститися справа наліво серед українців відображають поєднання релігійних вірувань, історичних традицій та культурних особливостей, які підкреслюють важливість правої сторони, зокрема й правої руки, як символу благословення та чесноти.