Чимало українців розмовляють російською і навіть вважають її рідною мовою. За кордоном також часто можна почути російську від людей, які виїхали туди з України. Одразу скажемо, що деякі росіяни за кордоном з тих чи інших причин видають себе за українців. Але тут ми спробуємо відповісти на запитання: як так сталося, що російською розмовляють українці?

До такого стану “мовного питання” в Україні призвела низка причин. Одна з них — багатовікова насильницька систематична русифікація освіти, культури, суспільно-політичної сфери. (Про це ми  писали тут).

Ще одна причина зросійщення українців — демографічна. Внаслідок голодомору і репресій населення України зазнало величезних людських втрат. Мільйони українців загинули у Другій світовій війні. До того ж,  радянська влада свідомо винищувала українську інтелігенцію, яку звинувачувала у націоналізмі, а також застосовувала політику внутрішньої і міжреспубліканської міграції. Через цю політику частину українців депортували, а частина мігрувала  в інші регіони Радянського Союзу (зокрема, до тих регіонів, які потребували економічного розвитку) внаслідок масових агітаційно-пропагандистських заходів; натомість в Україну було переселено чимало росіян. У результаті перемішування різноетнічного населення, з потужною державною підтримкою російської мови, люди переходили на російську не лише в офіційних сферах, але й у міжособистісному спілкуванні. До того ж, російська мова домінувала в освітній системі та засобах масової інформації. Багато українців отримували освіту російською мовою, більшість книг, фільмів та телеканалів створювалися саме російською, і це впливало на мовні звички населення. 

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну багато російськомовних українців усвідомили важливість збереження української мови як символу національної ідентичності та спротиву агресору і відтак перейшли на українську. Проте й зараз чимало людей в Україні розмовляють російською. Психологи пояснюють це різними причинами, серед яких синдром перфекціоніста, або відмінника (розуміючи, що українська з її вуст не буде досконалою, натомість включатиме елементи суржику чи так звані “росіянізми”, така людина відмовляється говорити по-українськи), і синдром набутої безпорадності (людина вважає, що не впорається з завданням, тому вона здається, навіть не розпочавши); важко змінювати мовні звички також людям старшого віку. За статистикою, у червні 2024 р. 27 % українців вважали, що їхнього рівня володіння українською мовою достатньо для спілкування на побутовому рівні, проте їм важко говорити нею на спеціальні теми; і лише 3 % вважали, що для них спілкування українською є проблемою. 

Отже, так само як поширення російської мови в Україні було результатом тривалих історичних процесів і політичних впливів, відновлення та поширення української теж вимагає часу й зусиль. Люди можуть допомогти в цьому своїм прикладом вивчення української. Немає кращого прикладу для російськомовного українця, ніж американець чи німець, що вітаються з ним та запитують про справи українською!

Більше статистичних даних щодо “мовного питання” в Україні ви можете дізнатися тут: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/identychnist-gromadian-ukrainy-tendentsii-zmin-cherven-2024r