Український прапор складається з двох горизонтальних смуг: синьої — вгорі, жовтої — внизу. Ці кольори мають глибоке історичне та символічне значення.

Синій колір символізує чисте небо, мир і духовність. Також він асоціюється з річкою Дніпро, що є важливою частиною українського ландшафту й одним із символів України.

Жовтий колір представляє золоті пшеничні поля, що символізують родючість і достаток як результат наполегливої праці українського народу.

Разом ці кольори утворюють образ безкрайнього неба над щедрим полем — символ гармонії та добробуту.

Поєднання синього та жовтого кольорів має давнє коріння. Вперше це поєднання зафіксовано в українській геральдиці з XIII століття — у гербах Львова і Галицько-Волинської держави (Королівства Руського), де зображено золотого лева на блакитному тлі — символ сили, шляхетності, вірності. У XVII–XVIII століттях ці кольори використовувалися на козацьких прапорах: на полотнище кольору неба жовтою фарбою наносили зображення зірок, місяця, хрестів, зброї. У 1848 році синьо-жовтий прапор вперше підняли над Львівською ратушею як національний символ. Під час визвольних змагань 1917–1921 років він став офіційним прапором Української Народної Республіки.

Поєднання синього та жовтого було поширеним і в повсякденному житті: у вишивці, одязі, кераміці, у церковному і світському мистецтві та іконописі. Синій і жовтий здавна символізували духовне й земне, небо і врожай, чистоту й достаток — тому стали природним вибором і для національного прапора.

У Радянському Союзі використання або навіть зберігання синьо-жовтого прапора вважалося злочином і каралося. Проте українці не полишали пам’яті про нього: жінки вишивали мініатюрні синьо-жовті прапори або тризуби на сорочках і рушниках, приховуючи ці символи поміж інших вишитих узорів.

У 1991 році, після проголошення незалежності, синьо-жовтий прапор був офіційно затверджений як державний символ України. День Державного Прапора України відзначають щороку 23 серпня.