Чому Велика лаврська дзвіниця стала символом Києва і чи можна на неї піднятися у 2026 році?

Ми вже розповідали, чому Києво-Печерська лавра є однією з найважливіших пам'яток України. Для людини, яка вперше приїжджає до Києва, храми Лаври можуть здаватися єдиним золотоверхим ансамблем. Але саме Велика лаврська дзвіниця робить силует міста впізнаваним. Уже майже три століття ця архітектурна домінанта Києво-Печерської лаври височіє над Дніпром і є одним із головних символів Києва.

Після великої пожежі 1718 року, яка знищила дерев'яну дзвіницю Лаври, було вирішено спорудити нову — кам'яну. Будівництво тривало у 1731–1745 роках за проєктом архітектора Йогана-Ґоттфріда Шеделя. Фінансову підтримку майбутньому будівництву ще раніше надав гетьман Іван Мазепа, хоча завершення робіт він уже не застав.

Під керівництвом Шеделя над проєктом і на будівництві працювали багато відомих на той час архітекторів та інженерів і понад 600 лаврських майстрів-каменярів. Вони використали майже 5 мільйонів цеглин різної форми та розмірів. Висота дзвіниці — 96 з половиною метрів разом із хрестом. Це не лише найвища дзвіниця України: довгий час вона була найвищою спорудою у Східній Європі. 

Велика лаврська дзвіниця є восьмигранною чотириярусною баштою з позолоченою банею.
На перший погляд дзвіниця здається типовою бароковою спорудою. Насправді її архітектура поєднує барокову декоративність із чіткою класичною композицією: чотири яруси поступово звужуються догори, а кожен із них оформлений колонами різних античних ордерів. Поєднання такої композиції з бароковою пластикою є однією з характерних рис українського бароко XVIII століття. Багате й різноманітне декоративне оформлення в національних традиціях, технічна досконалість застосування кераміки в архітектурі лаврської дзвіниці роблять її унікальною. Сам архітектор Шедель сказав, що «ця дзвіниця єдина і в Європі, і в Російській імперії, іншої такої немає».

Кожен із чотирьох ярусів мав своє призначення: на першому розміщувався архів Києво-Печерської лаври, на другому — бібліотека, на третьому — дзвіниця, а на четвертому — годинник-куранти, який було встановлено у 1903 р. і який працює й сьогодні.

Колишній головний дзвін — Успенський — важив одну тонну. У 1930-х роках дзвіниця втратила більшість своїх дзвонів: атеїстичний радянський режим просто розбив їх. Під час Другої світової війни споруда суттєво постраждала від пожежі. Її капітальну реставрацію було здійснено в 1957–1963 рр., а наступну реставрацію – в 2010-2015 рр. Донині збереглися лише три невеличкі дзвони XVIII століття. Загалом на дзвіниці зараз 17 різних дзвонів, з яких останнім, у 2014 р., було встановлено найбільший, семитонний  дзвін «Всіх Святих».

З середини XVIII ст. дзвіниця має нахил від осі на 62 см, який утворився від нерівномірного осідання ґрунту, але цей нахил досі є практично незмінним і не загрожує існуванню споруди. 

Велика лаврська дзвіниця пережила пожежі, війни й численні історичні потрясіння. Під час російської атаки на Київ у червні 2026 року було пошкоджено Успенський собор Києво-Печерської лаври. Та вже за кілька днів Національний заповідник частково відновив роботу й знову відкрив для відвідувачів дзвіницю.

Сьогодні дзвіниця залишається однією з найкращих оглядових точок столиці. Щоб піднятися, потрібно подолати 374 сходинки, але воно того варте: з верхніх ярусів відкривається панорама Дніпра, історичного центру Києва, мостів і зелених схилів Печерська. Якщо ви плануєте відвідати Лавру, радимо також прочитати наш матеріал «Чому варто відвідати Києво-Печерську лавру, навіть якщо ви не релігійна людина», де ми розповіли про найцікавіші місця на території заповідника.

Найближча станція метро — «Арсенальна». Від неї до головного входу Лаври — близько 10 хвилин пішки вулицею Лаврською. Графік роботи та вартість вхідних квитків радимо перевіряти на сайті Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Скромний одяг — закриті плечі та коліна — є обов'язковою умовою входу.
 
Під час повітряної тривоги на території комплексу слід негайно прямувати до одного з позначених укриттів, їх розташування показують співробітники заповідника на вході.

 

Велика Лаврська дзвіниця стоїть над Дніпром понад двісті вісімдесят років. Поряд – пошкоджений російським ударним дроном Успенський собор. Підйом на дзвіницю сьогодні — це не лише можливість побачити Київ з висоти. Це нагода відчути масштаб міста як духовного центру України, яка попри всі випробування продовжує жити, берегти свою культурну спадщину й відновлювати те, що ворог намагається зруйнувати.