Музей Голодомору — одне з ключових місць, яке допомагає зрозуміти історію України XX століття. Він розташовується у Києві на вул. Лаврській, 3, неподалік від Києво-Печерської лаври (прокласти маршрут).

Офіційна назва музею — Національний музей Голодомору-геноциду. У музеї представлено докази, що демонструють геноцидний характер Голодомору, ініційованого сталінським режимом у 1932–1933 роках. (про це ми писали тут).

Музей зберігає факти про Голодомор 1932–1933 років і є центром вшанування пам’яті мільйонів українців, загиблих від голоду, штучно створеного комуністичним режимом на території України.

Національний музей Голодомору-геноциду – незвичний музей. Це меморіальний комплекс, який складається з кількох частин, більшість яких розташовані просто неба:

1. Свіча пам’яті — 30-метрова скульптура у формі свічки, що символізує вшанування жертв.

2. Дві скульптури янголів — «Янголи скорботи», як символ охорони душ померлих, по обидва боки входу в меморіал.

3. Площа «Жорна долі», де по колу розташовані кам’яні жорна – звичайне знаряддя праці українських селян, за допомогою якого зерно перемелювали на борошно. У роки Голодомору представники радянської влади розбивали та конфісковували жорна, щоб позбавити вмираючих селян можливості подрібнити будь-яке інше насіння і приготувати їжу.

4. У центрі площі — бронзова фігура дівчинки з колосками під назвою «Гірка пам’ять дитинства», яка нагадує про «Закон про п’ять колосків», згідно з яким людей — і навіть дітей — позбавляли свободи чи життя
за те, що вони в пошуках їжі збирали колоски на полях після того, як урожай було зібрано і вивезено.

5. Алея «Чорні дошки», на плитах якої — переліки населених пунктів, що особливо постраждали під час Голодомору. На «чорну дошку» комуністичний режим вносив села, які не виконали план хлібозаготівель. Наслідком цього для селян було вилучення всіх харчів і товарів, повна ізоляція села. Фактично режим «чорних дошок» означав створення резервацій з умовами, несумісними з життям.

6. Під землею розташована меморіальна Зала Пам’яті, де розміщено постійну експозицію з унікальними артефактами (серед них, наприклад, фотоапарат Leica, що зафіксував події 1933 року), документами, свідченнями очевидців. Відвідувачі мають можливість вшанувати покійних через запалювання свічок. Також у залі є «Національна книга пам’яті», куди занесено імена жертв.

Співробітники музею проводять наукові дослідження, записують свідчення очевидців, оцифровують документи, організовують освітні програми та створюють інклюзивні проєкти для людей з різними потребами. Це музей із сучасними технологічними рішеннями: він використовує інтерактивні екрани,
мультимедіа, 3D-мапінг, а також створено мобільний застосунок Track Holodomor History, що допомагає відтворити київський контекст 1930-х років.

Музей Голодомору важливий для українського суспільства, оскільки він надає можливість осмислити причини та наслідки Голодомору, зберігає історичну пам’ять і допомагає усвідомити значення свободи, гідності та прав людини.

Та не менш важливий цей музей і для туристів з інших країн: він висвітлює Голодомор як злочин проти людяності, дає підтверджену інформацію про геноцид та робить українську історію зрозумілою відвідувачам з усього світу.

На території та в експозиціях меморіалу створено простір для вшанування загиблих, для тиші, роздумів і усвідомлення масштабів трагедії, яка змінила історію країни.

Маємо попередити: це дуже емоційне місце, і багатьом воно може здатися гнітючим. Сподіваємося, що це не завадить вам відвідати музей, адже він допомагає усвідомити масштаби трагедії. Водночас знання про Голодомор, які ви отримаєте під час відвідування, спонукають замислитися над моральними питаннями — зокрема над тим, як голод використовували й інколи продовжують використовувати як інструмент політичного тиску в окремих країнах. Вони також формують повагу до пам’яті жертв, сприяють співпереживанню та переосмисленню власних поглядів на життя як найвищу цінність.

Сайт музею: https://holodomormuseum.org.ua/