Кому належить Києво-Печерська лавра?

Києво-Печерська лавра — один із найважливіших духовних символів України, об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Детальніше про її значущість читайте в матеріалі Чому Києво-Печерська лавра така важлива.

Щоб відповісти на запитання «Кому належить Києво-Печерська лавра?», важливо чітко розрізняти два поняття: власність та право користування.

Києво-Печерська лавра є державною власністю України. Будівлі та споруди на території лаври перебувають у системі державного управління, а Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», який підпорядковується Міністерству культури України, відповідає за їхнє збереження, реставрацію, музейну діяльність та режим використання.

Будь-яким майном, що перебуває у державній власності, на законних підставах можуть користуватися юридичні особи. Зрозуміло, що релігійні організації як юридичні особи можуть користуватися культовими спорудами — церквами, соборами, дзвіницями, монастирськими комплексами тощо. Саме ж користування відбувається виключно на підставі офіційних договорів із державою.
Отже, державна власність і церковне користування — не одне й те саме.

Протягом десятиліть значна частина споруд Києво-Печерської лаври перебувала в користуванні Української православної церкви (УПЦ) — релігійної структури, яка у своєму Статуті визнавала себе частиною Російської православної церкви (а Статут РПЦ поширює свою юрисдикцію на УПЦ). У 2013 році УПЦ безоплатно користувалася понад 50 % усієї площі лаври, зокрема печерами і більшістю церков. Договори оренди неодноразово продовжувалися, до списку об’єктів додавалися будівлі та споруди: зокрема, у 2016 році УПЦ отримала в безоплатне користування Успенський собор — головний храм лаври.

Співробітники Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» неодноразово попереджали про небезпечні дії УПЦ на території лаври: від початку 1990-х років до 2023 року структури УПЦ здійснили на території комплексу 45 перебудов, будівництв нових споруд, а також змін історичних мурів та брам. Такі суттєві втручання суперечили принципам збереження автентичності, цілісності та історичного середовища об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і ЮНЕСКО неодноразово висловлювала занепокоєння щодо нового будівництва та реконструкцій у межах лаври, його буферної зони й навколишнього міського середовища. Зокрема, Комітет вимагав зупиняти або належним чином оцінювати великі будівельні проєкти та проєкти реконструкцій, якщо вони можуть негативно вплинути на видатну універсальну цінність пам'ятки.
У 2023 році держава провела перевірку дотримання умов користування майном і виявила численні порушення, після чого договори оренди з монастирем УПЦ були розірвані. Договірні спори та питання доступу до приміщень стали предметом судових розглядів.

У 2022 році було зареєстровано релігійну організацію «Свято-Успенська Києво-Печерська лавра» у складі автокефальної Православної церкви України (ПЦУ). Реєстрація самої релігійної організації не означала передачі їй права власності на Лавру — Міністерство культури спеціально наголошувало, що власність на комплекс залишається у держави.
У 2023 році монастирська громада ПЦУ розпочала богослужіння на території Лаври. Відтоді її присутність поступово розширювалася. У лютому 2026 року Міністерство культури передало монастирській громаді ПЦУ в безоплатне користування два корпуси Нижньої лаври. Громада має не лише права, а й обов’язки: зокрема, несе відповідальність за збереження переданих їй у користування пам’яток, і це регулюється відповідними договорами.
Тобто й сьогодні діє той самий принцип: держава залишається власником, а релігійна громада може користуватися конкретними об’єктами на визначених законом умовах.
 

Історія Києво-Печерської лаври тісно пов’язана з історією українського православ’я та боротьбою за релігійну й культурну незалежність України.
Протягом століть лавра була одним із головних центрів православної духовності, освіти, книжності та мистецтва. Після встановлення московського контролю над Київською митрополією наприкінці XVII століття монастир також опинився в церковній юрисдикції, пов’язаній із Москвою (читайте про це в матеріалі Як Києво-Печерська лавра стала осередком московського впливу).
Після відновлення незалежності України в 1991 році держава зберегла за собою статус власника історико-культурного комплексу, водночас дозволяючи релігійним громадам користуватися окремими храмами та приміщеннями.
Після повномасштабного російського вторгнення у 2022 році присутність проросійських церковних структур у головній духовній святині України набула гострого державного значення. Тому й загострилася суперечка між державою і пов’язаною з Московським патріархатом УПЦ, чернеча громада якої проживала на території лаври та проводила богослужіння у храмах. Держава також звинувачувала монастирську громаду в порушенні умов користування майном та нехтуванні вимогами щодо збереження об’єкта Всесвітньої спадщини. Сьогодні питання про лавру — це не лише питання церковної юрисдикції. Воно стосується також збереження культурної спадщини, релігійної свободи та національної безпеки.

 
Тим, хто планує візит до святині, стануть у нагоді поради з матеріалу Чому варто відвідати Києво-Печерську лавру, навіть якщо ви не релігійна людина. А про головну архітектурну домінанту Лаври — Велику лаврську дзвіницю — можна дізнатися з публікації Чому Велика лаврська дзвіниця стала символом Києва і чи можна на неї піднятися у 2026 році.